Cидить качур на долині
В барвіновім вінку
Вибирай си качьороньку
Що найкращу дівку
Єсть ту дівка у старого війта
Хорошая, прибраная
Іно не робітна
До роботи не береться
До серпа не гнеться
Як зобачить каваліра
Під боки береться
(таку пісню співали у Ворохті)
Пісні є невід’ємним атрибутом під час роботи в полі. Їх найбільше було чути, коли люди збиралися гуртом при будь якій праці, про те найбільше співали під час жнив…
Сьогодні, зі старої книги дізнаємося про обряд «Обжинок», а точніше їх фінальний елемент – їх закінчення.
Як пише Броніслав Сокальський у книзі «Powiat sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym» найпоширенішою традицією було вручення вінків з пшениці чи ячменю в руки господарям (панам), по закінченню жнив. Такий звичай спостерігався не лише в окремих господарствах, а й в селі загалом, де були більші господарства і наймані працівники. Таким господарям, працівниці (дівчата та жінки) приносили вінок з жита, якщо закінчували його жати, та відповідно вінок із пшеничних колосків, в тому випадку, якщо жали пшеницю.
Відбувалося це так. В той день, коли на полі вже не залишалося жодного «стоячого» колоска, жінки та дівчата (без чоловіків) плели вінок та вкладали його одній з дівчат на голову. Також в’язали два маленькі снопи (у вигляді букету), і давали двом іншим дівчатам, яких називали дружками. Відповідно, дівчина з вінком ішла посередині, а дружки з букетами по боках. Дівчина, що гордо несла вінок з колосся, повинна була заслужити на цю важливу місію своєю щоденною працею. Її вибирали з поміж інших працівниць, які працювали під час жнив, за енергійністю, кількістю зробленої роботи та найкращими «робочими» якостями, тобто «передовицю». Також її міг вибрати і наглядач.
Ідучи з лану, до дому господарів, дівчата співали пісень (їх подано нижче). Під будинком господаря співали доти, доки господарі не вийшли з хати, і не зняли з голови дівчини вінок із пшениці. Відповідно дівчата із колосками кланялися господарям (дівчина із вікном тричі), ніби просили Благословення (лише після того передавала вінок господарю).
Той звичай був урочистим та важливим, як для господарів так і для усіх хто працював у час жнив. А на процесію, виходили дивитися усі мешканці.
Дівчат, що несли вінок та букети, господарі винагороджували грошима. Вони також частували усіх хто трудився на полі. У цей же вечір, готували вечерю, а от так звану Толоку організовували за кілька днів, трошки пізніше. Толока була забавою для женців, під час якої їли, пили та танцювали (господарі організовували почастунок та музику) під звуки скрипки, баса та бубна.
Важливо. Із лану до дому господарів, співали пісень усі жінки та дівчата, окрім тої, що несла вінок…
Стріхі, горіхи летять,
женці горілки хотять
Ой де ж би нам самі дали,
Самі ся догадали,
Самі ся догадайте,
Горілки дайте
Самі ся догадали
Горілочки дали,
Нивоньки дожинали,
Снопоньки зносили
Додому ся просили
Нам пан молоденький
Під ним кінь вороненький
Їхав на нивоньку
В щасливу годиноньку
Добру долю має
За сонця обжинає
Наша пані гожа, як в городі рожа
Нашої пані діти, як рожеві квіти
Берегом качки плили, куди женьчики йшли
Битою дорогою, зеленою дібровою
Пані рожу ломила, і панові стелила
ой спи пане доволі, вже пшениця в стодолі
Наш пан дозорця, дожинає за сонця
Добрі женці має за сонця обжинає
У нашого пана золотая брама
А срібная призьба, а женьчиків триста
Місяцю наш місяченьку,
помаленьку світи на доріженьку
Щоби сь ми не зблудили
Віночка незгубили
В коло місяцю, кого несемо?
Вінок селом несемо,
Вище від плота,
Дорожчий від золота
Стоїть пан на порозі
Чорний чобіт на нозі
Біла ручка в кишені
Тримає три талєри в жмені
Стоїть пан на меженьці
Рахує свої женьці
Живо, женьчики живо
Буде горілка, пиво
Відчини пане кватирку,
Глянь на небо на нивку
Як на небі зірочок
Так на ниві копочок
Ой ниво наша ниво,
Верни нам нашу силу,
Ми на тобі жили
Силоньки положили.
Ой просився віночок
Молоденьких дівочок
Візьміть мене з собою
Бо я ся в полю бою
Помаленьку ступайте,
З вінка роси не стрясайте
Наш вінок дрібненький
Наш пан грабя молоденький
Стелив обруси,
Нех ся вінок не струси (т).
(пісні співалися у селі Поториця)
Текст підготувала Світлана Притулко
Джерело: «Powiat sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym»
