Вода Йорданська очищає людину і нищить усі зародки хворіб, ламає сили нечистих духів.
В книзі Powiat Sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym, автор Bronisław Sokalski гарно описує традиції Йорданської ночі на теренах Белзщини. Зокрема згадуються щедрівки і традиції вечора на передодні Богоявлення у селі Глухів (Белзщина).
Вода Йорданська очищає людину і нищить усі зародки хворіб, ламає сили нечистих духів.
В книзі Powiat Sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym, автор Bronisław Sokalski гарно описує традиції Йорданської ночі на теренах Белзщини. Зокрема згадуються щедрівки і традиції вечора на передодні Богоявлення у селі Глухів (Белзщина).
Хто рано встає, тому Бог дає.
Іван рано встав, три свічки дістав.
При першій свічці личенько вмивав,
При другій свічці коня осідлав,
При третій свічці з двора виїжджав.
Хвалився конем, перед королем.
Не мав і король такого коня.
Золота грива, копита вкрила.
Золота грива, срібні копита.
Срібні копита, камінь лупають
Камінь шукає, церкву складає
З трьома верхами, з трьома хрестами
На першім хресті - сонце в ясності.
На другій хресті - місяць на весні
На третім хресті зоря із моря.
Зоря засвітила, Івася збудила.
Щедрий вечір, Івася збудила.
Богоявлення Господнє чи в народі свято "Йордан" святкували на Белзьких теренах більш урочисто, як Різдво.
Час від Різдва і до Йордану, люди в давнину називали святковим і в цей час старалися утримуватися від важкої роботи. В цей час, люди вірили що на землі панує злий дух (від смеркання до перших півнів), який підстерігає людей і хоче їм злого.
Вечеря, на Йордан, була більш урочиста, аніж на Різдво і родина знову збиралася за спільним столом.
В цей день ніхто нічого не їв і не пив, аж до посвяти води. Споживати ж їжу і напої можна було лише після ковтка свяченої водиці, а іноді навіть після вмивання.
Господар кропив усе обійстя перед вечерею (хату, комори, хліви, людей, худобу) і малював три хрести на дверях. Разом із тим, був звичай, що за господарем ішов син (чи хтось інший з родини) і ніс пшеничну, пісну паляницю (пляцок). Іноді таких паляниць було дев'ять, вмисно для того печених. В селі Глухів, на таких паляницях, витискали знак хреста.
Господар, при тому, як кропив господарство, надкушував паляницю (пляцок). В деяких місцевостях паляницю (пляцки) скубали і клали в миску, тоді господар як кропив господарку, то і їв по кавальчику... Цей звичай оберігав господарство від голоду, вогню та війни.
Сто років тому, як описує автор книги Powiat Sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym, люди вірили, що Йорданську воду боїться нечиста сила. І якщо напитися свяченої водиці, то нечистий, від тієї хвилини немає сили шкодити людям.
В деяких селах, дівчата у цей вечір прикрашали шиби вікон маленькими хрестиками із соломи. Їх робили із соломи, яку вносили до хати на Йордан з ДІДА (тепер званого дідухом). - Глухів.
Вечеря була такою ж як перед Різдвом, про те залишки їжі зі столу накладали на хліб і давали худобі (коровам, коням, вівцям). По вечері, куті, для померлих, вже не залишали.
Йорданську вечерю називали ЩЕДРОЮ або БАГАТОЮ. Автор має припущення, назва походила від того, що у цей вечір господар обдаровував подарунками слуг, родичів та дітей. Такі подарунки називали "колядою".
У вечері перед Йорданом, дівчата мали великий привілей, збиратися гуртом і ходити цілу ніч, від хати до хати, з піснями, які називали "Щедрівками". Автор книги (Bronisław Sokalski) зауважує, що ті пісні, то не колядки і вони не мають глибокого змісту. Мелодія досить проста і монотонна. В деяких селах ходили щедрувати хлопці, а в деяких взагалі такого звичаю (як шедрування) не було.
Дівчата, перш ніж щедрувати запитували у господаря "Чи дозволите щедрувати?"
"Просимо" - відповідали господарі і запрошували до хати (відмовляти не можна було). Тоді дівчата запитували, кому мають щедрувати? Адже для кожного члена родини була своя щедрівка, господарю, молодому хлопцю/кавалєру, дітям.
Пішла Ганнуся рано по воду
Ой рано, ой рано, дуже раненько по-зорях.
Зірвались буйні вітри зі сходу
Ой рано, ой рано, дуже раненько по-зорях
Зірвали віночок, синіх фіялочок.
Ой рано, ой рано, дуже раненько по-зорях
Побігла вона до Батенька:
Ой рано, ой рано, дуже раненько по-зорях
Іди батенько віночок ми знайди
Ой рано, ой рано, дуже раненько по-зорях
Пішла батенько віночка не знайшов.
Ой рано, ой рано, дуже раненько по-зорях
По щедрівці віншували:
Веселая радість господареньку до тебе
Кличе тя Господь не порадоньку до себе
Обіцяє зробити сто кіп пшениці на полю,
Дай же Боже в щасті, здоров'ї в тім домі.
Для дівчат були приготовані печені пироги в балабушки, не рідко і ковбаса (найчастіше кілька кусочків)...
Текст із книги "POWIAT SOKALSKI pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym" 1899
На фото - балабушки (популярний почастунок для щедрувальниць)
Далі подані тексти щедрівок із села Глухів
А в Гандзюненькі під вікном
Там Гандзюня таньчики водить
Прийшов до неї батенько її
Іди Гандзюненькі на сніданенько
Таньчику дійду на сніданє прийду
Таньчику дійшла на сніданє не ішла.
.............................
Там на річці на Йорданія
Золотий хрест виринає
Ніхто його там не бачив
Виринає - потопає
Бачила красна панна
Побігла вона до Батенька
Ой Батенько, пораденько
Порадь мою головоньку
Зобачилам див дивненький
Див дивненький, хрест золотенький.
Візьми його в праву рученьку
Занеси го до церковці
Постав його на престолі,
На престолі при святім Миколі.
Де ся свічоньку засвічають
Де ся службонька править.
Самі ся дзвони задзвонили
Самі ся двері повчиняли
Саме ся світло засвітило
Самі ся престоли відслонили.
.............................
На горі яблунька, а на ній яблучка
Зелена яблунька, червоні яблука зродила
Прийшов до неї батенько її
Гандзюню душко, дай мені яблушко.
Далі Бог - не дам, бо сама одно мам,
Само одно маю, милому тримаю
"Вода студенная" - у селі Глухів, співалося по кожному куплету.
..............................
Хто рано встає тому Бог дає
Івась рано встав, три свічки дістав
При першій свічці Лисенко вмивав
При другій свічці коня осідлав
При третій свічці з двора виїжджав
Хвалився конем перед королем
Не мав і король такого коня
Золота грива копита вкрила
Золота грива, срібні копита
Срібні копита, камінь лупають
Камінь лупає, церкву складає
З трьома верхами з трьома хрестами
На першім хресті - сонце в ясності
На другім хресті - місяць на весні
На третім хресті зоря із моря
Зоря засвітила, Івася збудила
Щедрий вечір, Івася збудила.
...............................
А хто там світить в новій стаєнці?
Світи, світи місяченьку.
Дмитруньо світить, коня сідлає
Світи, світи місяченьку.
Коня сідлає, сам ся вибирає
Світи, світи місяченьку.
Прийшов до нєго батенько єго
Світи, світи місяченьку.
Де ся береш мій синоньку?
Світи, світи місяченьку.
На гороньку, по дівоньку
Світи, світи місяченьку.
Собі по жононьку, Вам по невістоньку
Світи, світи місяченьку.
Кажуть люди богатая
Світи, світи місяченьку.
В буденний день ходить в сріблі, золоті
Світи, світи місяченьку.
А в неділю в самоті
Світи, світи місяченьку.
Посилання на книгу
Powiat sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym
- https://polona.pl/preview/b4322a06-24b2-4d35-ac9e-fb90e9f16fac